Оратівський районний відділ державної виконавчої служби інформує

Як правильно розрахувати пеню по аліментах?

Відповідно до ст. 196 Сімейного кодексу країни, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Отже, ураховуючи правову природу пені як дієвого стимулу належного виконання обов’язку та виходячи з розуміння аліментів як періодичних платежів, які виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, у якому не проводилось стягнення аліментів.

При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.

Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, то строк виконання цього обов’язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення зі сплати аліментів за кожен місяць також буде різнитись.

Неустойка (пеня) за один місяць обчислюється так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Розмір пені може бути зменшений судом з урахуванням матеріального становища платника аліментів. Від сплати пені за аліментами звільняються неповнолітні особи-платники.

Приклад нарахування пені:

Місяць

Сума до сплати (грн.)

Заборгованість за окремий взятий місяць (грн.)

Сплачено (грн.)

Кількість прострочених днів

Розмір пені

Пеня

(грн.)

Травень 2017

910,00

910,00

0,00

31

1%

282,10

Червень 2017

910,00

910,00

0,00

30

1%

273,00

Липень 2017

910,00

0,00

910,00

0

1%

0,00

 

Адміністративна та кримінальна відповідальність за несплату аліментів

 

28 серпня 2018 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання».

Закон встановлює, що мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Закон передбачає, що несплата аліментів на утримання дитини за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання карається суспільно корисними роботами на строк від 120 до 240 годин.

Таке покарання передбачається, якщо не сплачуються аліменти протягом 3 місяців на утримання дитини з інвалідністю, та дитини, що хворіє на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, вроджені вади розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічні чи онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, або на утримання дитини, яка отримала тяжкі травми, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги.

Повторне правопорушення протягом року карається 240-360 годинами суспільних робіт. За ухилення від відбування цього адміністративного стягнення особі порушнику загрожує адміністративний арешт строком до десяти діб.

Якщо батьки або особи, які їх замінюють, не забезпечують дітям необхідних умов життя, навчання та виховання, то їм загрожує попередження або накладення штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, вчинені повторно протягом року, караються штрафом від 100 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, у Законі встановлено стягнення за невиконання рішення органу опіки та піклування щодо визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від дитини. За таке порушення передбачається накладення штрафу від 100 до 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За таке ж діяння, вчинене повторно протягом року, на особу може бути накладено штраф від 150 до 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. А того з батьків, з ким проживає дитина, можуть обмежити у праві виїзду за межі України та керувати транспортним засобом до виконання рішення.

За умисне порушення обмеження щодо строку перебування дитини за межами України у разі самостійного вирішення питання про її тимчасовий виїзд тим із батьків, з яким дитина проживає, встановлено штраф від 100 до 200 неоподаткованих мінімумів.                                                                     

Злісне ухилення особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт – карається позбавленням волі на строк до двох років. Під злісним ухиленням особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт для цілей цієї статті слід розуміти продовження ухилення від відбування суспільно корисних робіт особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі статті 183-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто неприбуття до місця виконання суспільно корисних робіт (підприємства, установи, організації) протягом двох днів з дати, визначеної у направленні уповноваженою посадовою особою уповноваженого органу з питань пробації без поважних причин, невихід на суспільно корисні роботи або відмова від виконання роботи, вид якої визначений підприємством, установою, організацією, більше двох разів протягом місяця без поважних причин, а також поява на робочому місці у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп’яніння.

Поважними причинами є хвороба та інші документально підтверджені обставини, що фактично позбавляють можливості порушника прибути для відпрацювання суспільно корисних робіт.

Також Закон запроваджує додаткові штрафи за заборгованість по аліментах більше 1 року. Ці штрафи будуть спрямовані безпосередньо дітям і є своєрідною компенсацією за несвоєчасне отримання ними коштів.

«Якщо у платника аліментів виникає заборгованість в сукупному розмірі більша, ніж сума відповідних платежів за 1 рік, то на таку особу накладатиметься штраф в розмірі 20% від заборгованої суми. Якщо ж заборгована сума перевищуватиме в сукупному розмірі суму відповідних платежів за 2 роки, то в такому випадку штраф збільшуватиметься і відповідно становитиме вже 30% відповідно. У випадку заборгованості на суму платежів за 3 роки штраф зросте до 50% від суми боргу».

 

Визначення заборгованості по аліментам, присудженим у частці від заробітку

 

Відповідно до Сімейного кодексу України, заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості.

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

 

 

Звернення стягнення на майно боржника

 

 

Ураховуючи набрання чинності 05.10.2016 низки законодавчих актів, які безпосередньо

регламентують порядок здійснення виконавцями заходів примусового виконання рішень,

вважаємо за доцільно наголосити на наступному.
Згідно статті 48 закону України «Про виконавче провадження» (далі-Закон) звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.
Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Слід звернути увагу, що Законом визначено, що у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати (десять розмірів мінімальної заробітної плати в попередній редакції Закону), звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов’язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.
 Одним із нововведень законодавця є строки перевірки виконавцем майнового стану боржника. Така перевірка здійснюється у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження, та у подальшому - не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Законом розширений обсяг прав виконавця, зокрема останньому надано право на примусове проникнення на земельні ділянки. Присутність понятих є обов’язковою у випадку, передбаченому частиною третьою статті 53 цього Закону, а також у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, пов’язаних з примусовим входженням на земельні ділянки, до нежитлових приміщень і сховищ.
Слід зазначити, що Законом передбачено звернення стягнення в першу чергу на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. У разі відсутності такого майна звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.
У разі звернення стягнення на житловий будинок, стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику.
У разі звернення стягнення на об’єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з’ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.
Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об’єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру, а якщо зазначене майно не зареєстровано за боржником у відповідному реєстрі, звертається до суду із заявою про звернення стягнення на таке майно. Про накладення арешту на об’єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно письмово повідомляє іпотекодержателя.
У разі відсутності технічної документації на майно, у зв’язку з чим його неможливо підготувати до реалізації, виконавець звертається до відповідного органу з метою виготовлення такої документації та до стягувача з метою здійснення додаткового авансування виготовлення документації.
У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня одержання відповідного повідомлення виконавця не авансує витрати, пов’язані з підготовкою технічної документації на майно, виконавчий документ повертається стягувачу, за умови що відсутнє інше майно у боржника, на яке можливо звернути стягнення Також, Законом встановлюється обов’язок виконавця у разі, якщо майно, що належить боржнику не зареєстровано за ним у відповідному реєстрі, звертається до суду із заявою про звернення стягнення на таке майно.
Після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, якщо опису підлягає земельна ділянка обов’язково зазначається її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо.
Звернення стягнення на земельні ділянки або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється державним виконавцем, приватним виконавцем під час виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" ( стаття 135 Земельного кодексу України).

 

Порядок сплати авансового внеску

 

Частиною 2 статті 26 Закону встановлено, що до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру – у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника – юридичної особи. Вказана стаття додатково визначає категорію рішень за якими стягувачі звільняються від сплати авансового внеску та коло осіб – стягувачів, які також звільнені від сплати авансового внеску.

Заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа та квитанцією про сплату авансового внеску.

При пред’явленні виконавчих документів, за якими стягнення є солідарним, авансовий внесок сплачується стягувачем по кожному виконавчому документу у встановленому частиною 2 статті 26 Закону розмірі.

Від сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями про:

стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин;

обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю фізичної особи;

стягнення аліментів;

відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

2.Від сплати авансового внеску також звільняються державні органи, інваліди війни, інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

У разі виконання рішення Європейського суду з прав людини авансовий внесок не сплачується.

Стаття 43 Закону передбачає й додаткове авансування витрат виконавчого провадження. Так, у разі якщо витрати на залучення до проведення виконавчих дій суб’єктів господарювання на платній основі, виготовлення технічної документації на майно, здійснення витрат на валютообмінні фінансові операції та інших витрат, пов’язаних із перерахуванням коштів, перевищують суму сплаченого авансового внеску, стягувач зобов’язаний додатково здійснити авансування таких витрат. У разі перебування виконавчого провадження на виконанні у приватного виконавця авансування стягувачем зазначених витрат виконавчого провадження є обов’язковим лише на вимогу приватного виконавця. При цьому, якщо згідно Закону від сплати авансового внеску певну категорію стягувачів звільнено, то звільнення від сплати коштів на додаткове авансування витрат виконавчого провадження Законом не передбачено.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що кожен стягувач зобов’язаний здійснювати авансування витрат на проведення виконавчих дій саме по виконанню рішення, винесеного на його користь, окрім випадків коли згідно закону він звільнений від сплати авансового внеску. Авансування цих витрат є обов’язковим і здійснюється у два етапи: перший – шляхом сплати авансового внеску при поданні заяви про примусове виконання рішення; другий – шляхом додаткового авансування витрат виконавчого провадження у разі недостатності коштів авансового внеску для вчинення подальших виконавчих дій.

У разі порушення стягувачем вказаного обов’язку для нього наступають негативні наслідки:

- якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску при поданні виконавцеві виконавчого документа, то такий виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання згідно п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону;

- якщо стягувач не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачених ст. 43 цього Закону, виконавчий документ також повертається стягувачу без подальшого виконання згідно п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону.

Згідно ч. 3 статті 43 Закону після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу авансовий внесок повертається стягувачу, якщо інше не передбачено цим Законом.

Таким чином, у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу (у тому числі без прийняття до виконання) невикористаний авансовий внесок повертається стягувачу впродовж 3 робочих днів з дня винесення відповідної постанови (повідомлення). Якщо стягнуті з боржника витрати виконавчого провадження були здійснені за рахунок авансового внеску стягувача, ці кошти перераховуються стягувачу як повернення авансового внеску.

Про використання авансового внеску виконавець готує звіт, в якому наводить перелік витрат виконавчого провадження, які було здійснено за рахунок авансового внеску, із зазначенням сум коштів, які було сплачено на фінансування кожної з витрат. Звіт про використання авансового внеску підписується виконавцем та залишається в матеріалах виконавчого провадження.

При поверненні виконавчого документа з підстав, передбачених частиною 1 статті 37 Закону, звіт про використання авансового внеску надається стягувачу на його письмову вимогу.

Статтею 45 Закону передбачено, що при розподілі стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій.

 

 

 

Повернутись